А чи знали ви, що в місті The Beatles грає оркестр, заснований ще у вікторіанську епоху? Сьогодні про нього не так часто згадують за межами Британії, хоча це один із найповажніших симфонічних колективів країни. Ліверпульська королівська філармонія має власну концертну залу в стилі ар-деко, проводить сотні подій на рік і досі активно розвиває музичне життя міста. Історія цього оркестру починається з невеликої ініціативи групи ентузіастів і перетворюється на національний культурний бренд. На сайті iliverpool.info ми зібрали найцікавіше про оркестр Ліверпульської королівської філармонії – яскравого представника місцевої культури.
Як народилася Ліверпульська філармонія
У 1840 році кілька любителів музики в Ліверпулі вирішили створити товариство, яке б організовувало регулярні концерти для міської публіки. Перший виступ відбувся 12 березня того ж року. Так народилась організація, що згодом стане відомою як Ліверпульська королівська філармонія.
Спочатку в оркестру не було власного приміщення: музиканти виступали в орендованих залах і тимчасових просторах. Проте інтерес до концертів зростав, і вже до кінця 19 століття оркестр став однією з ключових інституцій у музичному житті Ліверпуля. У 1933 році стара будівля філармонії згоріла, але місто швидко відбудувало нову залу – цього разу більш амбітну, сучасну, в дусі ар-деко.
У 1957 році оркестру надали офіційний статус «королівського» – це був знак визнання його вагомого внеску в культуру країни. До того часу філармонія вже мала репутацію авторитетного симфонічного колективу, з яким співпрацювали диригенти європейського рівня. Серед них – Макс Брух, сер Малкольм Сарджент, а у 20 столітті – Лібор Пешек і Василь Петренко, який у 2006 році став першим диригентом із пострадянського простору на чолі британського оркестру.
Сьогодні філармонія залишається активною, сучасною і водночас тісно пов’язаною з традиціями. Її історія – це понад століття музики, змін, і великих концертів.
Ар-деко і звук: що варто знати про філармонійну залу
На перетині Гоуп і Мьортл-стріт у центрі Ліверпуля стоїть будівля, яку складно оминути – висока, лаконічна, з фасадом, що світиться м’яким теплим світлом у вечірні години. Це – концертна зала Ліверпульської філармонійної зали, архітектурна перлина епохи ар-деко і домівка Ліверпульської філармонії.
Сучасна будівля з’явилася в 1939 році. Попередню знищила пожежа – і це стало поштовхом до зведення нової будівлі, спроєктованого Гербертом Роузом. Архітектор залишив у залі геометричні риси модернізму та дуже «живу» акустику. Місце розраховане на 1700 глядачів, і навіть у найвіддаленіших місцях залишається відчуття близькості до сцени.
Окрім головної сцени, у філармонії є ще кілька зал: камерна Музична кімната, затишна Зелена кімната та кілька приміщень для різноманітних подій і заходів. Це повноцінний музичний дім, де можуть співіснувати Бетховен, джаз, кінопоказ і дитяче шоу.
Будівлю внесено до списку архітектурної спадщини Великої Британії другої категорії. І хоч виглядає вона досить строго, усередині відвідувача зустрічає простір із теплою атмосферою, ідеальною для музики – від камерної до повного оркестрового складу.
Оркестр сьогодні: хто творить звук філармонії
Королівський філармонійний оркестр Ліверпуля – це серце всієї інституції. Він формує репутацію Ліверпуля як міста з глибоким музичним корінням. Понад півтора століття цей колектив зберігає високу планку – і водночас постійно змінюється разом із часом.
Сьогодні головним диригентом оркестру є Домінго Індоян – венесуельський маестро, який прийшов у 2021 році. Він додав у звучання ансамблю більше експресії та латиноамериканської енергії, не втрачаючи британської виваженості. Під його керівництвом оркестр виконує як «великий канон» Моцарта, Брамса, Малера, так і прем’єри сучасних композиторів.
Звісно, філармонія – це не лише головна сцена. Під її егідою працюють молодіжні ансамблі, дитячі програми, камерний колектив Ensemble 10/10, що спеціалізується на новій музиці. Є також Ліверпульський королівський філармонійний хор і ціла серія навчальних проєктів для шкіл та громади. До речі, те, що в Ліверпулі добре розвинена хорова культура, видно також на прикладі валлійської спілки.
Оркестр регулярно гастролює, бере участь у міжнародних фестивалях, випускає записи й активно транслюється онлайн. Але попри це, він залишається глибоко вкоріненим у своєму місті – грає концерти для ліверпульських школярів, виступає на локальних подіях, бере участь у благодійних ініціативах.
Музичний репертуар і події: не лише симфонії
Хоча симфонічна музика залишається основою діяльності філармонії, репертуар оркестру і програма самої концертної зали значно ширші. Тут часто можна почути Чайковського або Сібеліуса – і буквально наступного вечора потрапити на шоу з Мотаун-класикою, джазовий вечір чи кінопоказ з оркестровим супроводом.
Класичні концерти філармонія планує заздалегідь – зазвичай із сезонною програмою, що охоплює твори різних епох і стилів. Наприклад, у репертуарі на 2025–2026 роки – Дев’ята симфонія Малера, концерт Гріга з піаністкою Александрою Дар’єску, цикл Music of the Americas. Часто запрошуються солісти світового рівня, а також виконуються нові твори, замовлені спеціально для оркестру.
Водночас тут відбуваються й концерти популярної музики: від триб’ютів на The Beatles чи ABBA – до живих виступів сучасних британських гуртів. У Music Room, меншій залі, звучать акустичні сети, камерний джаз, стендап або вечори авторської пісні.
Окрема частина репертуару – події для дітей і сімей. Це інтерактивні концерти з ведучими, шоу на теми казок або свят, як-от Spooktacular! до Гелловіну чи різдвяні вечори з колядками. Є й спеціальні виступи з субтитрами, заходи для дітей з особливими потребами.
У цьому розмаїтті легко побачити філософію філармонії: бути не музеєм класики, а майданчиком, де музика – жива й доступна.
Культурний символ і відкрите середовище
У місті, що подарувало світові The Beatles, музична ідентичність не обмежується лише роком. Ліверпульська філармонія – це інший, глибший шар міської культури, який формувався задовго до 1960-х і залишається живим донині. Тут не замикаються у башті зі слонової кістки – тут будують зв’язки: між жанрами, поколіннями, спільнотами.
Філармонія давно вийшла за рамки концертної зали. Вона співпрацює зі школами, проводить освітні програми, запрошує молодих музикантів, підтримує інклюзивні ініціативи. Її музиканти грають у лікарнях, співають із дітьми, долучаються до подій у районах міста. Це не тимчасова PR-кампанія, а частина щоденної практики.
Водночас це місце завжди гарантує музику високої якості. Тут виступають диригенти з Берліна, піаністи з Нью-Йорка, звучать прем’єри музичних творів. Але всі ці події – у залі, куди легко дістатись з Лайм-стріт, де білети бувають по 10 фунтів, а публіка приходить не лише у вечірньому вбранні, а й у робочих джинсах.
Ліверпульський королівський оркестр – це частина міської культури. Його концерти доступні, живі, актуальні. Вони звучать як розмова з тим, для кого музика – не тло, а спосіб відчувати. Оркестр тримається не на самому лише авторитеті чи славі минулого, а на справжньому зв’язку з тими, хто приходить насолодитися справжнім мистецтвом.