Royal Albert Dock – історичний комплекс доків у Ліверпулі, відкритий у 1846 році і названий на честь принца Альберта, чоловіка королеви Вікторії. Спочатку його називали просто Альберт-док, але згодом додали ще слово “Королівський”, аби в такий спосіб підкреслити його важливість і зв’язок із королівською родиною. Це визначна пам’ятка Ліверпуля, про новаторські особливості якої ми зараз поговоримо на iliverpool.info.
Основна інформація
Судноплавний док, який має в назві ім’я принца Альберта, відкрився в Ліверпулі в 1846 році й був першим у світі доком, побудованим із каменю, заліза та цегли, що забезпечувало вищий рівень безпеки для суден. Розробляли док архітектор Джессі Гартлі й інженер Філіп Гарді за проєктом принца Альберта. На той час у конструкції було багато інноваційного!
Взагалі в той період Ліверпуль активно розвивався за рахунок промисловості. Жваво йшла торгівля, а для порта було дуже важливо мати склади та доки. У певний момент виникла потреба в їх розширенні, тож були створені склади Альберта, які потім стали Альберт-доком.
Інноваційні особливості
Деякі особливості Альберт-доку можна назвати по-справжньому новаторськими. Це пов’язано і з дизайнерськими рішеннями, і з інженерними. Можна сказати, що конструктори використали доволі радикальні ідеї.
Вогнетривкий дизайн Альберт-дока був першим у цілій вікторіанській Британії. Це було щось унікальне, адже конструктори придумали, як суттєво зменшити шанси, що їхні труди з’їсть пожежа. Раніше будівлі створювались переважно з дерев’яним каркасом, а ця була зроблена з чавуну, цегли, пісковику та граніту. Royal Albert Dock став першою у світі негорючою складською системою, що було дуже привабливо для торговців. Він став популярним сховищем цінних вантажів, зокрема алкогольних напоїв, чаю, бавовни, шовкової тканини, тютюну й слонової кістки.
Те, що замість дерева використовувались міцніші матеріали, дозволяло також витримати великі навантаження. Док мав систему звідних мостів і шлюзів, які регулювали рівень води та захищали судна від припливів і відпливів. Це теж було певне новаторство для середини 19 сторіччя.
Дизайнер Джессі Гартлі запропонував у проєкті ще одне інноваційне рішення: кораблі мали змогу підходити дуже близько до складів і здійснювати завантаження та розвантаження вантажів без якогось посередництва. Це значно спрощувало й пришвидшувало процес обробки вантажів, робило його більш ефективним та знижувало витрати на транспортування вантажів між кораблями й складами.
Щоб переконатися у вогнестійкості будівель, доковий інженер Джессі Гартлі провів деякі експерименти. Він вирішив побудувати подібну, але зменшену конструкцію (18 на 10 футів, або 5,5 на 3 метри), наповнити її деревиною і смолою та підпалити, щоб побачити, чи вона горітиме. Гартлі випробував кілька варіантів перш ніж вирішив використати найбільш безпечне поєднання з чавуну, цегли, пісковику й граніту.
Гартлі використовував для доків покрівлю з “напруженої оболонки”, що для того часу було новаторським рішенням, бо в традиційних методах будівництва воно майже не використовувалось. Це означає, що зовнішні шари (“оболонка”) взаємодіяли з внутрішніми опорами, у результаті чого конструкція стала міцнішою.
Важливою архітектурною особливістю доку є величезні чавунні колони вздовж набережної. Гартлі й Гардвік використовували чавун, оскільки граніт – їхній улюблений матеріал – був занадто дорогим. Утім, для проєкту доків граніт усе ж був необхідний у великих кількостях, тому ці розробники відкрили власний кар’єр у Шотландії.
Цікаві факти, історичні відомості
Розгляньмо кілька цікавих фактів, пов’язаних з Альберт-доком.
- Коли принц Альберт офіційно відкрив доки в 1846 році, це був перший випадок, коли член королівської сім’ї відвідав Ліверпуль аж з часів короля Річарда. Підрахували, що це було за 643 роки до того.
- Доки та склади в комплексі складають найбільшу колекцію будівель I ступеня у Великобританії.
- Альберт-док є найбільш відвідуваною багатоцільовою туристичною пам’яткою Великобританії, розташованою за межами Лондона.
Перший комерційний док у Ліверпулі був побудований у 1715 році і був названий на честь Томаса Стірса. Згодом доків стало більше, і завдяки розвитку бавовняної промисловості в Ланкаширі, промисловій революції та Манчестерському судновому каналу Ліверпуль став найбільшим портовим містом Великобританії за межами Лондона.
Згадані технічні особливості сприяли тому, що торговці могли розвантажувати кораблі та укладати угоди набагато швидше, тому бізнес у Ліверпулі процвітав, і наприкінці 19 сторіччя місто вважалось одним із найбагатших у світі. Тут були розташовані штаб-квартири компаній White Star Line і Cunard Line, які керували круїзними лайнерами.
Королівський Альберт-док зазнав пошкоджень під час Другої світової війни і протягом багатьох років був покинутим через те, що збільшились розміри кораблів та морських контейнерів. Але на початку 1980-х влада міста вклала кошти в рекультивацію та відновлення цієї пам’ятки. І тепер вона є частиною світової спадщини ЮНЕСКО та важливою туристичною атракцією. Якщо ж вам більше до вподоби первісна природа, можна відвідати Сефтон-парк.