Чи ви коли-небудь замислювались, звідки почалась глобальна боротьба з малярією, тропічною лихоманкою чи іншими «екзотичними» недугами? Відповідь, яку ви прочитаєте далі на iliverpool.info, вас здивує: усе почалося в Ліверпулі. Саме тут, у кінці 19 століття, виникла перша у світі школа тропічної медицини. Її назва максимально чітко показувала призначення закладу – Liverpool School of Tropical Medicine (скорочено – LSTM).
У час, коли медицина ще тільки вчилася бути наукою, LSTM стала плацдармом для наукових проривів, міжнародної співпраці й глибокої трансформації медичної етики. Її історія – це водночас і погляд у колоніальне минуле, і приклад того, як наука здатна змінювати себе заради справедливішого майбутнього.
Як усе почалося: тропіки, імперія і смертність
Кінець 19 століття. Британська імперія у розквіті, морська торгівля процвітає, а Ліверпуль – один із її ключових портів. Проте за зовнішнім блиском імперських амбіцій ховається тривожна статистика: високий рівень смертності серед колоніальних службовців і робітників у тропічних регіонах. Хвороби – малярія, жовта лихоманка, дизентерія – буквально викошували європейців в Африці, Азії та Південній Америці. І це ставало і гуманітарною, і економічною проблемою: імперії було вигідно мати живу й здорову робочу силу.
Саме тому 1898 року британський політик Джозеф Чемберлен закликає створити інституції, здатні вивчати й лікувати «тропічні хвороби». У Ліверпулі на цей заклик миттєво відгукується Альфред Льюїс Джонс – купець і філантроп, який погоджується фінансувати школу тропічної медицини. Так у листопаді 1898 року з’являється перша у світі установа, що спеціалізується на цій галузі. За кілька місяців вона відкриває двері першим студентам, а її перші викладачі – зокрема видатний сер Рональд Росс, який довів, що малярію передають комарі, – закладають основи нової дисципліни.
І хоча з сучасного погляду все це може видаватися частиною колоніального механізму, важко заперечити: саме тоді й саме в Ліверпулі почав формуватись підхід до медицини як до глобального явища. Історія LSTM – це приклад того, як імперська потреба породила знання, що згодом почало працювати заради добробуту всього людства.
Від колоніального інструмента до наукового гравця
У перші десятиліття свого існування LSTM справді працювала в інтересах імперії. Її фахівці досліджували хвороби, що загрожували британським солдатам, чиновникам і підприємцям у колоніях. Але з плином часу школа дедалі більше ставала наукоцентричною інституцією. Одним із символів цього зсуву став відкритий у 1921 році дослідницький центр у Сьєрра-Леоне – перша закордонна лабораторія школи. Саме там науковці встановили, що онхоцеркоз (так звана «річкова сліпота») передається через укуси мошок – відкриття, яке змінило підходи до контролю цієї хвороби.
Протягом 20 століття школа не лише розширює географію досліджень, а й поглиблює методи. Вона перетворюється на центр, де медицина стає прикладною: польові дослідження, аналіз векторів передачі, епідеміологічне моделювання. У післявоєнний період, особливо з 1946 року, коли LSTM очолив Браян Магрейз, інституція починає активно переосмислювати свою роль. Його девіз був таким:
«Наш вплив на тропіки має здійснюватися саме в тропіках».
Він став програмною заявою для школи. Це означало, зокрема, що LSTM дедалі більше зосереджувалася на реальних змінах у сфері охорони здоров’я в тропічних регіонах, а не лише на здобутті знань, корисних для країн Заходу.
У 1990-х роках школа вже має наукову репутацію світового рівня. Тут розробляють нові інсектициди проти комарів, створюють стратегії боротьби з малярією та іншими інфекційними хворобами. Водночас щораз чіткіше стає розуміння: наукові відкриття мають справжню цінність тоді, коли служать спільному благу, а не вузьким політичним чи економічним інтересам окремих держав.
Наука й відповідальність: нове обличчя LSTM
На початку 21 століття в стінах LSTM дедалі гучніше звучить те, що ще донедавна лишалося поза увагою – колоніальна спадщина. Інституція, яка починалася як практичний інструмент імперської медицини, починає відкрито аналізувати власне минуле. У стратегічних документах з’являється чітке формулювання: школа має стати антирасистською організацією. Цей курс не про репутаційні жести, а про перегляд підходів до співпраці, навчання й досліджень.
На офіційному сайті школи прямо зазначено:
«Наші витоки – як і історія самого Ліверпуля – закорінені в колоніалізмі й імперіалізмі. І щоб рухатися вперед, ми мусимо визнати це минуле».
За цією фразою стоять реальні кроки: переосмислення навчальних програм, включення перспектив дослідників з країн тропічних регіонів, інституційна співпраця на засадах рівності.
Один із яскравих прикладів – партнерство з Малаві, де LSTM працює не як «старший брат», а як рівноправний учасник клінічних і громадських проєктів. Такий підхід означає, з одного боку, глибшу повагу до локального контексту, а з іншого – підвищення ефективності медичних втручань. У центрі уваги – крім, звісно, науки – ще й етика.
Усе це змінює обличчя LSTM. Ця школа є чудовим прикладом того, як заклади з імперським корінням можуть еволюціонувати у бік справжньої солідарності з цілим світом.
LSTM сьогодні: знання, які рятують
Сьогодні LSTM – це потужна наукова і навчальна установа зі світовим іменем. Її щорічний бюджет перевищує 100 мільйонів фунтів, портфель дослідницьких проєктів сягає понад 220 мільйонів, а серед партнерів – такі гіганти, як Gates Foundation, Wellcome Trust і уряди десятків країн. Але найголовніше – це не розміри, а вплив.
Школа продовжує бути форпостом у боротьбі з малярією, резистентністю до антибіотиків, тропічними вірусами, наслідками пандемій. Тут розробляють нові вакцини, тестують стратегії охорони здоров’я для країн з обмеженими ресурсами, готують фахівців, які повертаються додому з інструментами реальних змін.
Крім наукової роботи, LSTM навчає: у магістерських і докторських програмах щороку беруть участь сотні студентів із різних куточків світу. Серед них – і майбутні лікарі, і польові епідеміологи, і фахівці з глобального управління здоров’ям.
Важливо, що освітній підхід школи – це не передача знань від учителя до учня, а рівний діалог. Частину навчання студенти проходять безпосередньо в тропічних країнах, на базі партнерських клінік та дослідницьких центрів. Випускники LSTM працюють у найгарячіших точках планети – від охоплених епідеміями регіонів Африки до постконфліктних зон Азії.
У контексті глобальних проблем LSTM перетворилася на морального авторитета в галузі міжнародної охорони здоров’я. Історія школи доводить: навіть установа з непростим минулим може змінитися, ставши прикладом для інших – і в науці, і в людяності.
На завершення
Попри свій поважний вік, LSTM залишається місцем, де твориться майбутнє медицини. Сучасна модель роботи LSTM поєднує польові дослідження, освіту й технології – усе з орієнтацією на практичний результат. Водночас зростає попит на роботу в LSTM: сюди потрібні дослідники, клініцисти, аналітики даних – школа регулярно відкриває вакансії для фахівців, готових працювати на перетині науки й етики.
А що ж Ліверпуль? Наше місто має право пишатися тим, що LSTM зародилася тут. Ба більше – сьогодні центр Мерсісайду не обмежується внеском у науку. Він також доволі активно розвиває культурні проєкти, зокрема інклюзивні театри.