У середині 19 століття Ліверпуль задихався від смороду. Місто росло – швидко, хаотично, небезпечно. Каналізації не було, дитяча смертність зашкалювала, а середня тривалість життя ледве сягала 19 років. Саме тоді на сцену вийшов Джеймс Ньюлендс – інженер, якому судилося спроєктувати труби, щоб буквально змінити хід історії міста. Далі на iliverpool.info розповідаємо, як його амбіції й креслення стали основою перших у світі міських каналізацій, а його ім’я – синонімом інженерної далекоглядності.
Архітектор, митець, інженер: ким був Джеймс Ньюлендс
Він народився в шотландському Единбурзі 1813 року – в епоху, коли парові машини щойно починали перетворювати міста на димні гіганти. Джеймс Ньюлендс виріс у світі, де інженерія ще не була героїчною професією, але саме він зробив її такою. Освіту наш герой здобував у Royal High School і Університеті Единбурга, де вивчав природничу філософію та математику. Ці дисципліни тоді вважалися майже філософськими – і це відчувалося в стилі мислення Ньюлендса.
Перші кроки Джеймса в професії були не технічними, а естетичними: він навчався в архітектора Томаса Брауна й викладав анатомію та перспективу в Ліверпульській школі мистецтв. Так-так, людина, яка згодом проєктуватиме каналізаційні тунелі, починала з викладання мистецтва. Ця синергія форми й функції стане згодом його фірмовим стилем.
У 1847 році Ньюлендса призначили першим Borough Engineer у Великій Британії – нова на той час посада, яка поєднувала в собі функції міського планувальника, інфраструктурного архітектора й інспектора громадських робіт. Місто Ліверпуль фактично зробило ставку на інженерію як засіб боротьби з міським хаосом – і не прогадало.
Ньюлендс не був типовим бюрократом у костюмі. Він ходив вулицями, креслив, міряв, розмовляв із мешканцями. У його щоденниках – десятки записів про рівні води, нахили ґрунту, вологість повітря. Його підхід був науковим, але ніколи не втрачав людяності. Саме ця уважність до деталей, поєднана з далекоглядним мисленням, зробила з нього справжнього реформатора.
Система, яка врятувала місто: каналізаційна реформа Ньюлендса
У середині 19 століття Ліверпуль буквально захлинався у власних нечистотах. Каналізаційні води текли просто вулицями або вглиб подвір’їв, стоки потрапляли в криниці, діти гралися поблизу вигрібних ям. Холера, дизентерія, туберкульоз – усе це було тенденцією. Смертність серед робітничих родин сягала жахливих масштабів. Тож коли у 1847 році Джеймс Ньюлендс отримав посаду інженера міста, він поставив перед собою не будівельну, а цивілізаційну мету: очистити місто зсередини.
Джеймс почав із того, що сам зібрав дані: за кілька місяців він разом із командою виконав понад три тисячі геодезичних спостережень, аби створити надточний топографічний план Ліверпуля в масштабі один дюйм до двадцяти футів. Це був фундамент майбутньої інженерії, як і анатомічні знання для хірурга.
У 1848 році шотландець представив перший у світі проєкт інтегрованої системи каналізації, який охоплював усе місто – з урахуванням рельєфу, ґрунтів, густоти забудови. Його підхід був революційним: ця система, як він сам казав, «працювала з ландшафтом». Уже до 1859 року прокладено 86 миль нових каналів, а до 1869-го – понад 144 кілометри. Паралельно з каналізацією модернізували дороги, дренаж, навіть правила забудови.
Результат не змусив довго чекати. Якщо до початку проєкту середня тривалість життя в місті становила лише 19 років, то вже за кілька десятиліть вона зросла більш ніж удвічі. Рівень дитячої смертності помітно знизився, спалахи інфекцій стали рідкісними. Ньюлендс надав міському організму імунітет.
Коли сьогодні говоримо про «інфраструктуру, що змінює життя», ми іноді забуваємо, що це не обов’язково перебільшення. У Ліверпулі 19 століття це була чиста правда.
Винахід Ньюлендса у Європі
Інженерна робота Ньюлендса не залишилася місцевим проєктом. Його каналізаційна система стала прецедентом для всієї Великої Британії, а згодом і для континентальної Європи. Уже 1848 року, надихнувшись ліверпульським досвідом, парламент ухвалив Закон про громадське здоров’я, який заклав правові основи для муніципальних реформ у десятках міст.
До команди Ньюлендса входили лікар Вільям Генрі Данкан і інспектор з житлових умов Томас Фреш. Разом вони створили те, що історики називають першою в Британії командою громадського здоров’я. Цей міждисциплінарний підхід – коли архітектура, медицина і соціальна політика працюють як одне ціле – теж став проривом для свого часу.
Ньюлендса помітили й за межами міста. Під час Кримської війни британський уряд запросив Джеймса як консультанта зі санітарних питань. Його системний погляд на гігієну отримав схвальні відгуки навіть від Флоренс Найтінгейл, яка назвала Ліверпуль «джерелом санітарного порятунку». Це не порожні слова: Ньюлендс був одним із перших, хто продемонстрував, що здоров’я населення – починається не з лікарів, а з санітарії та гігієни, забезпечених інженерними рішеннями.
Помер Джеймс Ньюлендс у 1871 році, не доживши кількох тижнів до свого 58-річчя. Сьогодні його ім’я рідко звучить за межами фахового середовища. Та щоразу, коли ви змиваєте воду у ванній або йдете чистою вулицею після зливи, згадайте, що колись це було неможливо. І що один шотландський новатор зробив усе, аби це стало нормою в Ліверпулі, як екорозробки.