Зараз ми не уявляємо собі футбольні ворота без сітки, яка утримує м’яч у грі. Мало хто знає, що розробив її ліверпулець Джон Олександр Броді, який зробив свій внесок у розвиток найпопулярнішого у світі виду спорту. Історію винаходу обговорюємо далі на iliverpool.info.
Коротка історія футбольних сіток
Були часи, коли воротарі стояли біля звичайної металевої брами. Якщо м’яч влітав у ворота, то міг опинитись далеко за межами поля, як це буває й зараз, коли він потрапляє в аут. Але щось у цьому було не так. Забивши гол, нападник має бачити шкіряного друга в сітці – так він отримує набагато більше задоволення. Крім того, можна уникнути суперечок щодо того, з якого боку рамки воріт пролетів м’яч. У запалі боротьби – при старій конструкції воріт – не всі могли це помітити.
У 1800-х в Англії, на батьківщині футболу, були спроби розробити сітки, які б утримували м’яч у грі. Але виглядало це не дуже. Спочатку сітки робили з грубих мотузок і ставили з країв поля, а не на каркасі воріт. Таким чином хотіли завадити виходу м’яча далеко за межі поля та схильності деяких гравців тікати на трибуни.
А от Джон Броді придумав більш практичну й естетичну конструкцію, яку запатентував як розробник-новатор першим. Вона складалась із двох металевих обручів, з’єднаних сіткою, натягнутою між двома стовпами, або стійками. Про цього винахідника ми докладно писали тут. Тому далі зупинимось саме на історії створення футбольної сітки.
Футбольні ворота і сітки в Англії 19 сторіччя
Зараз важко повірити в це, але до кінця 19 сторіччя воротами на полі служили переважно дві вертикальні стійки без будь-якої поперечки зверху. Можна собі уявити, скільки суперечок і непорозумінь було через дуже високі удари між стійками, які воротарю відбити було нереально! Зараховувати такий гол чи ні? Часто такі взяття воріт фіксували. Але все ж поперечину створили. Це сталось у Шеффілді в 1882 році, і відтоді футбольні клуби були зобов’язані її використовувати.
Звичайно, у правилах футболу в 19 столітті було ще багато білих плям. Навіть ширина воріт – 8 ярдів – була офіційно встановлена лише в 1863 році. Щодо обмежувача висоти, то деякі клуби використовували мотузку або стрічку, але це були лише спроби. Хтось робив так, хтось інакше, що призводило до непорозумінь і суперечок. У 1880-х висоту воріт зафіксували на рівні 8 футів над землею.
Далі залишалось попрацювати над тим, як утримати м’яч у грі після забитого голу та зробити так, щоб усі могли чітко бачити, що він пройшов між стійками. Перші спроби використання сіток були трохи раніше, ніж це зробив Броді. Наприклад, відомо про товариський матч у 1887 році між командами “Престон Норт Енд” і “Хайд”, який завершився з рахунком 26-0. Для створення сітки використовували коноплі. Цей самий матеріал використав і Броді, на нейлон його замінили через кілька десятиліть.
Передісторія винаходу Броді
Головна проблема була в тому, щоб чітко фіксувати взяття воріт, адже було багато суперечок щодо того, чи пройшов м’яч у них, чи пролетів поруч. Не було можливості, як зараз, подивитись повтор чи використати комп’ютерні технології. Одна з таких ситуацій виникла в 1889 році, 26 жовтня, коли грали “Евертон” і “Акрінгтон”. Тоді суддя зафіксував у матчі на “Енфілді” рахунок 2-2, але вболівальники “Ірисок” були впевнені, що арбітр не зарахував чистий гол їхніх улюбленців. Місцеві газети тоді іронічно поставили під сумнів, чи добрий зір у цього служителя Феміди.
Хоча кажуть, що Броді, фанат “Евертона”, був на грі і створив свій винахід саме після неї, є дані, що Джон уже за два місяці до того придумав концепцію “кишені” за стійками. Він обрав саме сітку, імовірно, натхненний своєю любов’ю до риболовлі. Також, можливо, новатор вирішив, що сітка є кращим варіантом, ніж брезент або дошки, оскільки вона забезпечує хорошу видимість для глядачів. Більш ранні проєкти Броді включали дзвіночки, які видавали звук, коли м’яч потрапляв у сітку, але згодом від них відмовились.
Робота Броді і її наслідки
Тепер безпосередньо про сам винахід. 28 листопада 1889 року була подана заявка на патент, а через рік він був виданий. В одній статті Daily Post стверджувалось, що це спільна робота Джона і його старшого брата Вільяма. Схоже, Вільям не прагнув визнання й слави, тому залишився в тіні.
Брати Броді розробили своєрідну лузу, у яку потрапляв футбольний м’яч. Така сітка дуже спростила фіксацію взяття воріт, тому була схвалена Футбольною асоціацією. З вересня 1891 року вона стала обов’язковою для використання в матчах чемпіонату, а з 1894-го – і в Кубку Англії.
Спочатку сітки були зроблені з конопель і коштували чотири шилінги кожна. Вони кріпилися до стовпів за допомогою металевих петель і гачків. Нововведення сподобалось усім, тож компанія Джона Броді почала їх створювати. У 1923 році вона продала стадіону Wembley 60 комплектів стійок і сіток для воріт. Аж у 1934 році зафіксоване перше офіційне використання нейлонових футбольних сіток. І тепер класичною для футболу стала фраза: “М’яч у сітці воріт!” Без винаходу ліверпульця її не було б.
Джерела:
- https://www.huck-net.co.uk/news/2022-08/brief-history-football-nets/#:~:text=Brodie’s%20design%20consisted%20of%20two,the%20home%20of%20Sheffield%20United.
- https://sportinglandmarks.co.uk/liverpools-19th-century-contribution-to-goal-line-technology/
- https://efcheritagesociety.com/net-gains-john-alexander-brodies-sporting-and-civic-legacy/