Алана Болла можна назвати одним із трьох найбільш видатних футболістів “Евертона” після Діксі Діна. Він грав за різні клуби, а не лише за ліверпульський, також він був футболістом національної збірної Англії. І не просто був, а ще й дуже допоміг їй (бувши наймолодшим гравцем у складі) на Чемпіонаті світу 1966 року, коли команда стала чемпіоном. Тож абсолютно очевидно, що Алан Болл є чудовим об’єктом для розповіді в рубриці “Я спортивний” на iliverpool.info.
Шлях до вершини
Після фіналу на ЧС-1966 дехто з товаришів по команді висунув на звання найкращого гравця матчу Алана Болла. І це не дивно, бо саме він зробив результативну навісну передачу для суперечливого голу Джеффа Херста. А сер Альф Ремсі казав, що зіграти краще просто неможливо. Але останнє твердження було суперечливим, адже в цього талановитого футболіста все лише починалось. Це була одна з кульмінаційних точок кар’єри Болла, але не єдина. Однак не будемо поспішати. Як він дійшов до статусу гравця світового рівня?
Алан Болл, герой цієї статті, народився 12 травня 1945 року в Фарнворсі, графство Ланкашир, Англія. З дитинства він проявляв пристрасть до футболу, і його розвиток у спорті значною мірою був зумовлений впливом батька, Алана Болла-старшого. Той був тренером і гравцем-аматором, що допомогло формувати майбутнього чемпіона.
Алан Болл-молодший дуже рано прокачав важливі для півзахисника вміння, які згодом зробили його одним із найвидатніших гравців свого часу. Було очевидним, що хлопця очікувала неймовірна професійна кар’єра. Попри свій невеликий зріст, він виділявся на полі енергійністю та технікою. Батько – віддамо йому належне – наполегливо навчав сина дисципліни й цілеспрямованості. Багато хто вважає, що ці риси стали вирішальними у футбольній кар’єрі Алана.
Болл дебютував у професійному футболі в клубі свого батька, “Блекпулі”, у 1962 році. І це сталося після того, як багато інших клубів відмовили йому через його невеликий зріст! Яка ж прикрість! Але в “Блекпулі” в Болла дійсно вірили. Він став наймолодшим дебютантом ліги, коли вийшов у складі “Блекпула” на поле, та ще й проти самого “Ліверпуля”! (“Блекпул” тоді програв 1-2). Алан грав настільки чудово, що привернув увагу тренера збірної Англії, Альфа Ремсі, у 1965 році, коли наш герой ще був 20-річним юнаком.
Тріумф 1966 року і подальша кар’єра
На Чемпіонаті світу 1966 року Болл показав себе дуже добре. Наприклад, у фіналі він виявив неабияку витривалість і працездатність, бо бігав від воріт до воріт протягом усіх 120 хвилин гри! Саме цей успіх призвів до того, що “Евертон” звернув увагу на здібного молодого гравця. За трансфер була виплачена рекордна для того часу сума в 110 тисяч фунтів стерлінгів.
У ті роки в “Евертоні” сформувалась найкраща лінія півзахисту в англійському футболі того часу. Разом з Аланом там грали Колін Гарві і Говард Кендалл. Та саме Болла називають ключовою фігурою в складі “ірисок”. Саме він був одним із головних секретів успіху “Евертона”, який виграв чемпіонат Англії-1970.
У збірній Болл зіграв 72 гри, забивши 8 голів, також деякий час він був капітаном. Але, звичайно, кількість голів – не головний показник для півзахисника. Куди важливіше для нього було забезпечувати точними пасами партнерів. І з цим завданням Болл справлявся на відмінно!
В “Евертоні” Болл провів 6 незабутніх років, де зіграв понад 250 ігор, а після цього був проданий в “Арсенал”. І знову Алан побив рекорд суми трансферу – цього разу вона склала 220 тис. фунтів стерлінгів. На жаль, Болл не грав так яскраво на “Хайбері”, як на ліверпульському “Гудісон Парк”. Хоча Алан виявляв властивий йому запал, усе ж поступово “зірка” згасала.
З 1976 року футболіст ще кілька років грав за “Саутгемптон”, а потім, можна сказати, догравав, бо вік за 30 вважається у футболістів передпенсійним. Завершив кар’єру Болл у 1983 році в клубі “Бристоль Роверс”, коли йому було 38.
Підсумки кар’єри та кінець життя
Болл у найкращі роки і в найяскравіших іграх був приголомшливим видовищем. Це був потужний коктейль із мужності, впевненості та палкого бажання перемогти. Футболіст не просто вибухав на якусь частину матчу, як деякі його колеги. Він володів неймовірною витривалістю, що дозволяла йому наполегливо виконувати свою роботу всі 90 хвилин, матч за матчем.
На початку кар’єри Болл забивав дуже багато як для півзахисника. Деякі форварди могли йому позаздрити, бо якось протягом 3 сезонів він забив 56 голів! Але згодом результативність впала, що не могло не засмучувати Алана, природженого переможця. Болл пробував також працювати тренером, хоча на цій посаді особливих успіхів не досяг.
Алан був активним прихильником створення Зали слави Національного музею футболу. У 2006 році, за кілька місяців до своєї смерті у квітні 2007 року, він був присутній на заході в Ліверпулі, де ввів до Зали слави свого товариша по команді Мартіна Пітерса.
На початку 2000 року Болл, разом з іншими героями чемпіонату світу 1966 року, був нагороджений орденом Британської імперії за заслуги у футболі. Помер же він досить раптово – після серцевого нападу у своєму будинку у Варшаші, Гемпшир. Кар’єра в “Евертоні” та перемога на ЧС-1966 так і залишились його найкращими здобутками.